«Психологічна адаптація першокласників – основа успішного навчання в НУШ»
Адаптація першокласників до навчання у школі - одна з найактуальніших проблем дитячої психології. По-перше, тому, що в ході адаптації до шкільного навчання дитина отримує орієнтацію в системі поведінки, яка надовго визначає подальшу долю її розвитку. По-друге, в ході цього процесу формується учнівський колектив з певним рівнем соціально-психологічної згуртованості. Взаємини у шкільному класі виступають могутнім засобом залучення особистості дитини до нових соціальних функцій, культури, норм поведінки, характерних для школи.
За найпоширенішим тлумаченням , шкільна адаптація - це пристосування дитини до нової системи соціальних умов,відносин,вимог,видів діяльності,нового режиму діяльності.
Важливо,щоб це пристосування було здійснене без серйозних внутрішніх втрат,не зашкодило самопочуттю,настрою,самооцінці дитини.
Мета адаптаційного періоду в 1-му класі : створення у дитини уявлення про школу як місце, де вона буде прийнята і сприйнята такою, якою вона є з усіма своїми почуттями, думками, знаннями, проблемами.
Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях:
- біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя);
- психологічному (входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності );
- соціальному (входження до учнівського колективу).
Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.
Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.
Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).
Ознаки адаптації дитини до школи:
1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.
Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.
У початковий період навчання дитини у першому класі важливе значення
має успішність адаптаційного періоду.Створення сприятливого середовища для адаптації дитини до систематичного навчання забезпечуватиме їй подальший розвиток, успішне навчання та виховання.
Основною новацією у практиці діяльності 1-х класів закладів загальної
середньої освіти є структурування змісту початкової освіти на засадах інтегративного підходу у навчанні. Дидактичний зміст процесу інтеграції
полягає у взаємозв’язку змісту, методів і форм роботи. Перші тижні навчанняв 1-му класі - важливий етап для створення в класній спільноті атмосфери прийняття, довіри, взаємозацікавленості, бажання слухати одне одного, висловлюватися. На цьому етапі закладаються основи для усної взаємодії учителя з учнями та учнів між собою. Саме тому багато уваги в перший місяць потрібно приділяти знайомству, коротким розповідям про власні захоплення, улюблені ігри . Слід приділяти увагу груповій, ігровій, проектній та дослідницькій діяльності. Освітнє середовище у початкових класах має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці.В освітньому середовищі Нової української школи є баланс між навчальними видами діяльності, ініційованими вчителем, та видами діяльності, ініційованими самими дітьми. Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Освітнє середовище варто творити спільно, разом з дітьми.
Особливу увагу вчитель має приділяти збереженню та зміцненню фізичного здоров’я учнів, їх моральному та громадянському вихованню. Із цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками або особами, які їх замінюють, з медичними працівниками закладу загальної середньої освіти, шкільним психологом, учителями-предметниками, вихователем групи продовженого дня.
Результатами такої співпраці є:
-краще вивчення індивідуальних можливостей та стану здоров’я кожного першокласника;
-здійснення особистісно орієнтованого навчання та виховання;
-впровадження здоров’язберігаючих технологій освітнього процесу;
-спільна підготовка і проведення батьківських зборів;
-бесіди з батьками на психолого-педагогічну тематику тощо.
У процесі реформування системи освіти, на виконання Закону України «Про освіту», Концепції Нової української школи та Положення про психологічну службу у системі освіти України зміст діяльності працівників психологічної служби також має змінюватись.
Завдання психологічної служби визначаються відповідно до стратегії розвитку системи освіти України в цілому і водночас залежать від особливостей політики, історії та традицій освіти і мають трансформуватися відповідно до змін у нормативно-правовій базі, визначених пріоритетів діяльності освітньої галузі. Сучасні тенденції розвитку освіти формують загальне спрямування діяльності психологічної служби, яке сприятиме вирішенню освітніх і виховних задач, професійній гнучкості, формуванню готовності до особистісного, професійного, політичного вибору, формуванню соціальної компетентності як передумови ефективної соціалізації молоді.
Працівникам психологічної служби для розуміння своєї ролі в процесі реалізації Концепції Нової української школи необхідно спрямувати зусилля на створення комплексу методик і вправ щодо формування у здобувачів освіти таких умінь:
· читати і розуміти прочитане;
· висловлювати думку усно і письмово;
· критично мислити;
· логічно обґрунтовувати позицію;
· виявляти ініціативу;
· творити;
· оцінювати проблеми, виявляти ризики та приймати рішення;
· керувати емоціями;
· застосовувати емоційний інтелект;
· здатність співпрацювати в команді.
Значної уваги в Концепції набуває аспект педагогіки партнерства між всіма учасниками освітнього процесу, головним завданням якої є подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу. Це завдання реалізовується у спільній діяльності педагогічних працівників і учнів, педагогічних працівників і батьків, що передбачає взаєморозуміння, єдність інтересів і прагнень із метою особистісного розвитку здобувачів освіти.
Пріоритетного значення в розбудові нової української школи набуває завдання формування в учнів системи загальнолюдських цінностей – морально-етичних (гідність, чесність, справедливість, турбота, повага до життя, повага до себе та інших людей) та соціально-політичних (свобода, демократія, культурне різноманіття, повага до рідної мови і культури, патріотизм, шанобливе ставлення до довкілля, повага до закону, солідарність, відповідальність). У центрі освіти має перебувати виховання у здобувачів освіти відповідальності за себе, за добробут нашої країни. Освітнє середовище має бути безпечним місцем, де діти відчуватимуть себе захищеними та в безпеці. Усі діти заслуговують навчатися у такому середовищі, де забезпечуються їхні потреби – базові потреби, потреби у навчанні, додаткові потреби (для дітей з особливими освітніми потребами). Таке середовище забезпечує можливості дітям робити власний вибір, можливості для розвитку нових та удосконалення наявних практичних навичок, отримання нових знань, розвитку свого позитивного ставлення до інших. Педагогічні працівники мають бути моделлю бажаної поведінки, усвідомлювати основні риси відповідальності, яку вони несуть за своїх учнів, що передбачає такі обов’язки:
• поважати кожну дитину;
• вірити в успішність кожної дитини;
• бути чесними і визнавати власні помилки;
• вміти слухати й дотримуватися конфіденційності;
• бути послідовними й справедливими;
• мати високі очікування щодо кожного учня, у тому числі учнів з особливими освітніми потребами;
• цінувати особисті зусилля дітей;
• організовувати стимулююче навчальне середовище;
• постійно поновлювати свої знання про дитячий розвиток.
Проведення тестувань, вступних випробувань, співбесід, інших заходів, що мають на меті встановлення відповідності рівня підготовки дитини до школи, не допускається.
Перший клас школи є адаптаційним періодом дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою. Загалом, психологічний супровід і місце дорослого поруч із дитиною це – пошук прихованих ресурсів розвитку дитини, опора на власні можливості дитини, розкриття потенціалів дитини, розвиток компетентності, як базисної характеристики особистості.
Якщо позиція школяра з приходом до школи не формується або формується не достатньо і залишається нестійкою, то через різні обставини дитина легко втрачає інтерес до навчання і школи в цілому, а формуванням її особистості керує інше середовище, часто не завжди сприятливе.
Процес адаптації викликає такі складнощі:
• проблеми у спілкуванні з однолітками, учителями;
• зниження самоконтролю;
• емоційна збудженість;
• тривожність;
• симптоми соматичних захворювань;
• недостачу уваги на уроках;
• занурення в себе.
Основна мета супроводу – формування у першокласників характеристик психологічно здорової особистості.
Основні характеристики психічно здорової особистості:
• прийняття себе, своїх позитивних якостей і недоліків; пізнання власної цінності й унікальності, своїх здібностей й можливостей;
• прийняття інших людей, пізнання цінності і неповторності кожної людини;
• добре розвинута рефлексія, уміння розпізнавати свої емоційні стани, мотиви поведінки;
• стресостійкість, уміння знаходити власні ресурси в скрутному становищі.
Усе це потрібно враховувати під час організації освітнього процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де вона здійснюється – у підготовчих групах дошкільних навчальних закладів чи в початковій школі. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, «дошкільного» режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.
Психологічний супровід адаптації учнів здійснюється в 5 етапів:
1. Профілактика дезадаптації майбутніх першокласників – має важливе значення, бо успішно проведена превентивна психологічна робота сприятиме кращій адаптації дітей. Ця робота включає:
-психологічну діагностику готовності дітей до навчання в школі;
-індивідуальне консультування батьків (якщо необхідно то і вчителя) з питань особливостей психічного розвитку дитини, а також рекомендації щодо подальшого розвитку і підготовки до навчання в школі.
2. Контроль за процесом адаптації до школи – проводиться в жовтні-листопаді і дає можливість виявити дітей з труднощами й завчасно надати необхідну психологічну допомогу. Особливу увагу приділяється дітям схильним до дезадаптації. Контроль адаптації включає:
1. Спостереження за першокласниками.
2. Дослідження процесу адаптації за допомогою психодіагностики.
3. Індивідуальні бесіди з учителями перших класів.
4. Виявлення „контрольної групи” – учнів у яких виникли труднощі в процесі адаптації.
3. Дослідження причин труднощів адаптації у дітей „контрольної групи”
4. Індивідуальне консультування учителів і батьків по результатах дослідження –даються рекомендації вчителям, батькам з питань особливостей психологічного розвитку, навчання, виховання, адаптації дитини до школи, причин труднощів, які виникли в процесі адаптації, навчання.
5. Корекційна робота з першокласниками, у яких виникли труднощі в процесі адаптації до школи – взалежності від виявлених причин труднощів, які виникли в процесі адаптації дитини до школи зумовлено направлення корекційної роботи.
Для успішної адаптації в роботі з першокласниками необхідно враховувати наступне:
- поєднувати ігрову, продуктивну, навчальну й інші види діяльності;
- формувати позитивне, емоційне відношення до знань;
- здійснювати керівництво діяльністю дітей шестирічного віку, широко використовуючи (особливо в I півріччі) методи дошкільного виховання із частковим застосуванням шкільних методів;
- дотримуватись наступності не тільки в методах роботи, але й у стилях педагогічного спілкування;
- дотримуватись послідовності шкільних методів роботи й при формуванні колективу дітей перших класів й організації їхнього міжособистісного спілкування;
- використовувати більш виховні можливості спільної діяльності;
- формувати здібності до рольового й особистісного спілкування як важливій умові в підготовці зміни провідної діяльності;
- при формуванні психологічної готовності до школи необхідно враховувати індивідуально-психологічні особливості, які проявляються в рівні навченості, у темпі засвоєння знань, відношення до інтелектуальної діяльності, особливостях емоцій і вольової регуляції власної поведінки.
Виховання сьогодні – це процес із дуже багатьма невідомими, яких щодня, стає, дедалі, більше. Однак маємо надію, що спільними зусиллями вихователів, вчителів, батьків і психологів допоможемо дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” буде викликати лише радість.
Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів
У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.
Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню.П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.
Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.
Адаптація- процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники.
Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».
Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.
Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.
Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної службимають допомогти дітям.
Психологічні особливості молодшого підліткового віку.
Набуття почуття дорослості,прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого- основна характеристика молодшого підлітка.
Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».
Заміна провідного виду діяльності -навчальноїна спілкування - «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».
Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції,відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого».Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.
Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.
Поява потребиу гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, обзавестися вірним другом.
Підвищена стомлюваність.
Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому.
Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.
Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.
Проблеми:
Психологічні:
Зміна умов навчання;
Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваютьсядо школяра різними вчителями;
Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.
Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:
1) слабка навчальна підготовка у початкових класах.
2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.
3)Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.
Наслідки:
У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими.
Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.
Ознаки успішної адаптації:
- задоволеність дитини процесом навчання;
- дитина легко справляється з програмою;
- ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;
- задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.
Ознаки дезадаптації:
- змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.
- небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.
- прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.
- небажання виконувати домашні завдання.
- негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.
- скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.
- неспокійний сон.
- труднощі ранкового пробудження, млявість.
- постійні скарги на погане самопочуття.
Чим можна допомогти ?
Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.
Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність
ПАМ’ЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇДЛЯ ПЕДАГОГІВ
Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
-уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;
-зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;
-високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
Доросліочікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.
ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ
- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.
ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ 5-х класів щодо успішної адаптації учнів:
·проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
·реалізовувати демократичний стиль керівництва;
·не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
·намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;
·орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
·допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
·проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
·залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
·на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
·звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить
ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ
- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.
- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.
- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.
- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.
- Забезпечуйте систематичне повторення.
-Уникайте перевантаження дітей.
- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах
Адаптація учнів 10 - х класів до умов навчання у старшій школі
Дуже важливою для сучасного 10 класу є проблема адаптації до нового колективу, оскільки мало хто при навчанні в 10 класі залишається в тому ж самому колективі, в якому вчився до цього. Класи суттєво відрізняються мотивацією навчання, ставлення до навчання, якісним рівнем знань, рівнем вихованості. Тому створений класний колектив змінив суттєво свою структуру, став іншим для кожного учня.
10 клас як перехідний період від дитинства до серйозного навчання
Після зміни критеріїв оцінок навчального процесу відбувається втрата первинного статусу в групі однолітків. При цьому з'являються істотні зрушення в самооцінці, як правило, не усвідомлювані самим підлітком. Вчиняється розрив у тій сфері переживань людини, які пов'язані з усвідомленням себе. Подібні процеси досить часто призводять до виникнення захисних механізмів різного роду, які забезпечують збереження звичної самооцінки людини і його відношення до себе, спотворюючи сприйняття навколишньої дійсності. Зовні неадекватне сприйняття навколишнього світу і власної особистості може виявлятися в поведінкових порушеннях, зниженні конструктивності поведінки, частих афективних реакціях, виникає пригніченість і депресія. У цілому подібний стан прийнято кваліфікувати як соціально-психологічну дезадаптацію, яка потребує індивідуальної роботи з психологом.
10 клас розслаблення між двома серйозними етапами навчання
Ще одна проблема, характерна для десятикласників, - установка на продовження мораторію. Після того, як дев'ятий клас з його напругою і завершенням певного етапу освіти позаду, багато дівчата та хлопці напередодні закінчення школи і вступу до вищих навчальних закладів хочуть розслабитися. Може здатися, що вони впадають у безтурботне дитяче стан: пріоритетними стають спілкування з однолітками, підвищується інтерес до всього, що не є навчанням або роботою. Необхідно зрозуміти і прийняти те, що подібний стан дійсно необхідно в якості перепочинку чи відпочинку. Часом подібні дії можна навіть порахувати необхідними. Крім того, набуття на цьому періоді досвід широкого і різноманітного взаємодії з навколишнім світом, не обмежується тільки лише навчальним процесом, для даного віку має велике розвиваюче значення. Корисно і те, що в цьому віці багато хто прагне долучитися до "дорослого" життя - природно, все має бути в міру.
Однак, подібний стан добре лише в якості явища проходить. Якщо ж школяр володіє сформованою установкою на таке життя (нерідко виходить, що батьки відправляють дитину в десятий клас саме для продовження мораторію дитинства), вчителям і шкільним психологам потрібно буде займатися подібними випадками - занадто тривале дитинство і прагнення тільки лише до розваг далеко не корисно для подальшої соціалізації.
Соціальна адаптація - як пристосування людини до умов соціального середовища - передбачає:
1. адекватне сприйняття навколишньої дійсності і самого себе;
2. адекватну систему відносин і спілкування з оточуючими;
3. здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку;
4. здатність до самообслуговування і самоорганізації, до взаімообслужіванію в колективі;
5. мінливість (адаптивність) поводження відповідно до рольовими очікуваннями інших.
У 10-класників змінюється соціальне оточення і система діяльності (навчальна ситуація нового ступеня освіти, зміна режиму і навантаження).
Ситуація новизни є для будь-якої людини в певній мірі тривожною. Підліток переживає емоційний дискомфорт насамперед через невизначеність уявлень про вимоги вчителів, про особливості і умови навчання, про цінності і норми поведінки в колективі класу і пр.
Цей стан можна назвати станом внутрішньої напруженості, настороженості, що утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Таке психологічне напруження, будучи досить тривалим, може призвести до шкільної дезадаптації, коли учень стає недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає у навчанні, швидко стомлюється і просто не хоче йти до школи. Діти, систематично ослаблені, є найбільш схильними дезадаптації. І, звичайно ж, неможливо говорити про адекватне сприйняття підлітком навколишньої дійсності через призму власної тривожності, про адекватну системі взаємини і спілкування з однокласниками та вчителями.
Все це ускладнює сам навчальний процес, продуктивна робота на уроці стає проблематичною.
Специфіка адаптації 10-класників визначається особливостями віку та специфікою профільного навчання. Важливою соціальною потребою даного віку є потреба у пошукової активності, у самовизначенні, у визначенні життєвих перспектив.
Поради батькам
Шановні батьки !
В житті ваших дітей настає етапний момент, чудовий, прекрасний момент - початок шкільного навчання. Саме у першому класі діти і батьки складають свій перший іспит разом.
Подальше навчання й адаптація дітей буде залежати не тільки від готовності дитини до школи, а й від поведінки самих батьків, від підтримки та розуміння дитячих проблем, від серйозного ставлення до шкільних справ своєї дитини.
Психологічна готовність до школи відіграє певну роль в процесі адаптації до школи кожної дитини.
Для того, щоб підтримати дитину, необхідно:
- Спиратись на сильні сторони дитини.
- Уникати підкреслення невдач дитиною.
- Показувати, що ви задоволені дитиною.
- Вміти і бажати демонструвати любов до дитини.
- Вміти допомогти дитині поділити великі завдання на частини, з якими вона може впоратись.
- Проводити більше часу з дитиною.
- У стосунках з дитиною активно використовувати гумор.
- Знати про всі спроби дитини, які вона здійснила, щоб справитись із завданням.
- Дозволити дитині самій розв'язувати проблеми там, де це можливо.
- Уникати дисциплінарних покарань та заохочень.
- Приймати індивідуальність дитини.
- Проявляти емпатію (розуміння стосунків, почуттів, психічних станів іншої особи) і віру у вашу дитину.